Баланс Фактів: Скандал з НАБУ — криза чи тактика? Розбір публікації на "Українській правді"
Наша мета - не спростовувати чи критикувати, а надавати контраргументи, альтернативні інтерпретації та додаткові факти, які допомагають читачам формувати об'єктивну думку.
У рубриці "Баланс Фактів" на matsuka.online ми аналізуємо матеріали з інших медіа, щоб показати повну картину подій. Наша мета - не спростовувати чи критикувати, а надавати контраргументи, альтернативні інтерпретації та додаткові факти, які допомагають читачам формувати об'єктивну думку. В епоху інформаційних війн і поляризованих наративів важливо дивитися на події з різних боків, перевіряти на упередженість і шукати баланс між емоціями та реальністю.
Ми віримо, що якісна журналістика - це не тільки висвітлення фактів, але й стимулювання критичного мислення. У цій статті ми розберемо статтю Романа Романюка "Молох на картонкових ногах" від 4 серпня 2025 року, опубліковану на "Українській правді". Ми витягнемо ключові тези, надамо контраргументи на основі доступних джерел, соціології, офіційних заяв і логіки, та зробимо висновки про збалансованість тексту.
Я не є прихильником жодної сторони - це просто спроба збалансувати дискусію, показуючи, чому тези статті можуть бути перебільшеними, суб'єктивними або неповними. Якщо стаття містить факти, я не спростовую їх, а фокусуюся на інтерпретаціях і висновках.
Це не "правда в останній інстанції", а запрошення до дискусії. Якщо ви маєте свої думки чи додаткові факти - діліться в коментарях!
Основні тези зі статті Романюка:
Зустріч Зеленського з керівниками НАБУ і САП: Критика за "виклик" непідзвітних органів і суперечність з підписанням закону про послаблення їх незалежності.
Теза статті: Зеленський не має права вимагати доповідей від незалежних органів, і це виглядає як фальшива "антикорупційна ідилія" після підписання закону, що знищує їх незалежність.
Контраргумент:
Президент, як глава держави, має право на координаційні зустрічі з будь-якими органами для обговорення національної безпеки, особливо під час війни (стаття 102 Конституції України дозволяє президенту координувати дії в сфері оборони та зовнішньої політики). Це не "виклик" чи "доповідь", а консультація - подібні зустрічі відбувалися й раніше (наприклад, з НБУ чи іншими). Закон, про який йдеться не "знищує" незалежність, а, за заявами ОП, "удосконалює" її для кращої ефективності (наприклад, через посилення нагляду, щоб уникнути зловживань самими антикорупційниками). Суперечність перебільшена: Зеленський підписав закон, але швидко відреагував на протести, ініціювавши перегляд, що свідчить про гнучкість, а не про ігнорування проблеми. Якщо це спричинило"лавину подій", то чому НАБУ продовжує розслідування проти "слуг народу" без перешкод?
Десакралізація лідера: Зеленський втратив образ символу опору, став "покровителем своїх" і втратив довіру.
Теза статті: Після скандалу Зеленський втратив моральну вищість, довіру Заходу та суспільства; тепер його сприймають як захисника корумпованих з оточення, і це "отруює" його імідж.
Контраргумент:
Соціологія (наприклад, опитування КМІС чи Рейтингу на літо 2025) показує, що рівень довіри до Зеленського все ще високий (близько 50-60% серед українців), особливо в контексті війни, де корупція важлива, але не єдина проблема. Скандал не став "тектонічним зсувом": протести були обмеженими (кілька тисяч людей з "картонками"), а не масовими, як Майдан. Зеленський не "став на бік корупціонерів", він публічно засудив схеми з дронами та чиновниками, і НАБУ продовжує роботу. Щодо Заходу: партнери (ЄС, США) критикували, але не припинили допомогу (наприклад, транш ЄС у липні 2025 пішов без затримок). Образ "покровителя своїх" - суб'єктивна інтерпретація; подібні звинувачення були й проти Порошенка чи Ющенка, але не призвели до краху. Навпаки, Зеленський зберігає глобальний статус (наприклад, виступи на G7 чи ООН), і скандал може бути сприйнятий як "внутрішня чистка", а не слабкість.
Дезорієнтація "монобільшості": Фракція "Слуга народу" в кризі, депутати обурені, можлива втрата більшості.
Теза статті: Депутати "використані втемну", обурені, десятки думають про вихід; фракція може втратити більшість (якщо 5 вийдуть), що призведе до перезапуску уряду.
Контраргумент:
Фракція стабільна: на 4 серпня 2025 року вийшов лише один депутат (Дмитро Костюк), а не "десятки". Офіційно "СН" має 229-230 членів, і втрата 5 мажоритарників не критична - коаліцію можна підтримати позафракційними чи групами на кшталт "Довіри" (як робили раніше). Обурення депутатів - це анонімні цитати в статті, але публічно лідери фракції (Арахамія, Гетманцев) заявляють про єдність і "Раду коаліції" як інструмент стабілізації. Скандал не паралізував Раду: сесія після канікул (восени 2025) планується нормально, з фокусом на бюджет і реформи. Історія показує, що "СН" переживала гірші кризи (наприклад, скандали з Трухіним чи Аристовим), але зберігала контроль. Якщо це "вичерпання довіри", то чому рейтинг "СН" у опитуваннях все ще дозволяє утримувати владу без виборів?
Важкий старт для уряду Свириденко: Скандал "приземлив" Кабмін, невизначеність через можливу втрату більшості.
Теза статті: Уряд постраждав від скандалу, Свириденко в "напівпідвішеному стані" без програми дій, але вона показує ініціативи (як поліграф для БЕБ), і може стати самостійним центром впливу.
Контраргумент:
Старт уряду не "важкий", а успішний: Свириденко швидко взяла контроль (зібрала команду з Качкою, Соболевим тощо), і скандал не заблокував ключові процеси (наприклад, переговори з ЄС про інтеграцію тривають, а допомога надходить). Ідея з поліграфом не "компромісна вигадка", а прагматичний крок, схвалений партнерами (ЄС позитивно відреагував на призначення в БЕБ). Відсутність програми дій не проблема, бо це практика з часів Шмигаля, і уряд працює стабільно без "імунітету". Щодо "самостійного центру": Свириденко лояльна до Зеленського (її призначення - це його рішення), і немає ознак конфлікту (на відміну від минулих прем'єрів як Яценюк). Якщо скандал "врятував" її репутацію (швидка реакція ОП), то це радше плюс, а не мінус. Загалом, уряд фокусується на війні та економіці, і турбулентність перебільшена - Кабмін уже провів перші засідання без криз.
Загальні наслідки: "Молох на картонкових ногах" — турбулентність у владі, ризик розколу в критичний момент.
Теза статті: Скандал спричинив тріщини в вертикалі влади, втрату керованості, і це небезпечно на тлі війни та геополітики; влада мусить витрачати сили на стабілізацію.
Контраргумент:
"Турбулентність" - це журналістська драма, але реальність стабільніша: Зеленський швидко відреагував на протести (зустріч з НАБУ, обіцянки перегляду закону), і система не розкололася. Війна дійсно критична, але скандал не вплинув на фронт чи допомогу (Росія не скористалася цим для прориву). Історично українська влада переживала гірше (наприклад, скандали 2014-2019), і "вертикаль" тримається завдяки воєнному стану. Стаття ігнорує позитив: скандал може посилити антикорупцію (як реакція на протести), а не послабити.
Загальні зауваження
Стаття здається критичною до Зеленського, але базується на анонімних джерелах і припущеннях ("може отруїти", "якщо вийдуть"). Контраргументи показують, що багато тез - це прогнози, а не факти, і реальність може бути іншою (наприклад, якщо восени Рада працюватиме нормально).
Це не "правда", а баланс: політичні аналізи часто суб'єктивні й щоб тримати баланс в українській журналістиці ми запустили цю рубрику на matsuka.online.
Олексій Мацука, matsuka.online.